"Продюсер, звісно, чарівник, але він не всемогутній" – Руслан Городничий

07 серпня 2017

Нещодавно до команди суспільного приєднався Руслан Городничий, який став генеральним продюсером розважального мовлення НСТУ. Відтепер він опікуватиметься розважальним і спортивним контентом на усіх платформах Суспільного, що входять у зону відповідальності члена правління Олександри Кольцової, яка очолює розважальний напрямок на Суспільному, а також спільно з Юрієм Макаровим допомагатиме керувати справами унікального Будинку звукозапису, що перебуває на балансі Українського радіо.

Руслан майже 15 років працював на СТБ, де стояв біля витоків створення департаменту власного виробництва телеканалу. Саме він запускав такі масштабні проекти як "Танцюють всі", "Україна має талант" та понад 20 інших. Тому не дивно, що на нового головного продюсера розважального мовлення НСТУ покладають великі надії і очікування від його роботи дуже високі. Але професіонал тому й професіонал, що вирізняється не лише безпрецедентним досвідом, але й реалістичним поглядом на життя. "Продюсер, звісно, – чарівник, але він не всемогутній, – одразу застерігає Руслан Городничий. – Робота на Суспільному для мене – виклик, адже будувати нове завжди цікаво, амбіційно і архіважливо. Ми з колегами свого часу будували телеканал СТБ, тепер будуватимемо Суспільне. Як це розвиватиметься, зараз важко сказати, але є головна мета – зробити якісно. Звісно, виникатимуть перешкоди, які ми долатимемо, щоб отримати потрібний результат, але дорогу здолає той, хто йде".

Руслан працює на Суспільному вже майже три тижні. Ми розпитали у нього про перші враження від нової роботи і команди.

Про команду

В НСТУ працюють різні люди – є песимісти та оптимісти. І цей розподіл не залежить від віку, статі чи професійної приналежності. "Песимісти" постійно скаржаться: не вистачає техніки, фінансування, ресурсів тощо. Вони не хочуть робити більше, ніж вважають за потрібне за ту зарплатню, яку отримують. "Оптимісти" постійно щось шукають і ніколи не зупиняються у своєму розвитку. Можна було б скласти руки, але ці люди все одно знаходять необхідне обладнання, знімають, монтують і видають в ефір. Так, цей продукт, можливо, поступається якістю у порівнянні з комерційними телеканалами, але він є, хоча творчу і технічну складові, звісно, потрібно розвивати. На щастя, оптимістів на Суспільному більшість. Тому, коли кажуть, що в НСТУ працюють лише люди, які не затребувані на комерційних телеканалах через низьку кваліфікацію, це стереотип, який ми мусимо зламати. На Суспільному є талановиті люди і немає жодних перешкод, щоб робити сильне та яскраве телебачення. Я вірю цим людям і в цих людей. І вірю, що ми зможемо змінити все на краще.

Про Суспільне та його мету

Суспільне – це не лише телебачення. Це і радіо, і цифрові платформи. У нас навіть є власний будинок звукозапису і симфонічний оркестр, вже не кажучи про павільйони, збудовані за всіма технічними канонами. Жоден комерційний мовник не має стільки ресурсів і каналів комунікацій. Це величезна перевага, яка відкриває широке поле можливостей. Тим більше, що у нас немає завдання конкурувати з комерційними телеканалами. Наша мета зараз – відійти від "совка".

Суспільне мовлення повинно бути пізнавальним, давати людям певні орієнтири, розширювати світогляд, створювати цілісну картину того, які ми – українці, які у нас цінності. Наприклад, до Дня Незалежності ми готуємо серію роликів про те, як Україну сприймають у світі. Хочемо показати нашу країну очима іноземців, які тут живуть, створюють родини, розвивають бізнес. Вони стикаються з тими самими проблемами, що й ми, долають їх і розвиваються. Деякі іноземці абсолютно усвідомлено переїжджають до України, бо вони вірять у цю країну. То чому ми не віримо? Чому так песимістично налаштовані? Звісно, у нас не все добре, є багато речей, які треба змінювати, але ж є й багато приводів для оптимізму. Можна розповідати як все погано, а можна розповідати історії про те, яка потужна у нас країна, які талановиті люди у ній живуть, і таким чином налаштовувати суспільство на оптимістичний лад. І телебачення – один із найкращих інструментів для цього.

Про аудиторію

У комерційних телеканалів аудиторія чітко виражена. Кожен з них спеціалізується на своїй цільовій і робить проекти, які потрібні саме їй. На Суспільному такого немає, адже це мовник для всіх. Тобто кожен глядач повинен знаходити щось для себе. Головний виклик для нової команди – задовольнити цю дуже різнорідну масу людей, які формують наше суспільство. Хто наш глядач? Це прості люди, які їздять у метро. Вони по-різному вдягнені, мають різні звички, інтереси і вподобання, різні характери і ставлення до тих чи інших подій, але ми повинні розуміти, що їх об’єднує, і що буде цікаво для всіх них. Тому на Суспільне повинні потрапляти лише ті проекти, які мають значення для всього суспільства.

Про рейтинги

Гріх телевізійнику казати, що йому нецікаві рейтинги. Але для нас вони – не пріоритет. Звісно ми дивитимемося на рейтинги, бо як робити продукт, якщо ти не розумієш реакцію аудиторії? Тим не менш ми більш вільні у виборі контенту – саме на Суспільному можуть з’явитися програми, які ніколи, в силу певних причин, не з’являться на комерційних телеканалах.

Про роботу продюсера

Продюсер – це той самий глядач. Просто він має певні інструменти і розуміння, як зробити проект, щоб це було цікаво аудиторії. І тут головне розуміти, що кожен проект повинен мати свою цільову аудиторію й відповідати на просте запитання: чому глядач повинен дивитися саме цю програму? Бо, якщо ви не розумієте, для кого виробляєте свій продукт, то він ніколи не буде успішним.

Про страх і помилки

Телеканал СТБ, де я працював останні 15 років, також будувався не один рік. Ми помилялися, набивали гулі. Я вдячний колегам за можливість розвивати і будувати цей канал. Взагалі помилки – це безцінний досвід, який допомагає самовдосконалюватися і рости над собою. Із Суспільним така сама історія – будуть провали, але інакше нічого не збудуєш. Насправді, я реально боюсь. Бо, яким би професіоналом ти не був, завжди є можливість схибити. Але цей страх мотивує і стимулює, адже будь-який випуск будь-якої програми, якою б рейтинговою вона не була, може провалитися, якщо ти припиниш боятися і переживати за неї. Кожного разу це випробування. Й мені хочеться, щоб і моя команда боялася у гарному сенсі цього слова – боялася втратити шанс, боялася не виправдати сподівань, боялася робити неякісний контент. Страх – це мотивуюча сила, яка змушує рухатися вперед. Я вірю, що у нас все вийде, і ми робитимемо якісний та сучасний продукт, яким кожен член команди зможе і буде пишатися.

Читайте також: